Собченко Артем Юрійович народився 17 лютого 1992 р. у с. Дмитрівка на Миколаївщині. У шкільні роки двічі брав участь у першості України з військово-спортивного семиборства, переміг у командному кросі. Отримав 1-й розряд у військово-спортивних багатоборствах. Після закінчення школи здобував фах електромонтера в Миколаївському професійному машинобудівному ліцеї. Після його закінчення пройшов строкову службу в лавах Збройних сил України, демобілізувався у званні молодшого сержанта.
У 2014 р. добровільно став на захист України, брав участь в АТО на Сході держави, зокрема у боях біля с. Водяне та м. Маріуполь. Після демобілізації уклав контракт із ЗСУ та знову повернувся на Схід країни. Під час служби в АТО у Артема погіршилося здоров’я, довелося навіть оперувати. Але цивільне життя було недовгим. На початку повномасштабного вторгнення Артем пішов на фронт і потрапив до тренувального табору на Житомирщині. В захисника було псевдо Морпіх — на честь його минулої служби.
Мій колишній чоловік усе життя присвятив військовій справі. Одразу після закінчення школи Артем пішов на строкову службу, де здобув звання молодшого сержанта і став командиром відділення. Після служби він повернувся додому, але з початком АТО долучився до лав морської піхоти, — каже Катерина, перша дружина Артема.
Згодом Артем був змушений звільнитися зі служби за станом здоров’я. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік одразу ж вирушив до військкомату, але тоді він отримав відмову. Та це не зупинило Артема. Він захищав рідний Миколаїв і навіть брав участь у боях за Маріуполь та Херсон як доброволець. Згодом він підписав контракт із новоствореною 77 бригадою ДШВ, де став бойовим медиком і головним сержантом взводу.
Артем рятував поранених бійців під Мар’їнкою, Бахмутом. Під Соледаром в одному з важких боїв йому вдалося витягти з-під завалів 15 поранених побратимів, а сам із пораненнями потрапив до госпіталю. За свій подвиг Артем здобув звання Героя України з нагрудним знаком Золота зірка та був нагороджений орденом За мужність.
1 березня 2023 року, під час оборони Бахмута, Артем разом із побратимами й далі захищали свої позиції, попри масований артилерійський обстріл та чисельну перевагу ворога. Коли один із його бійців отримав важке поранення, Артем, ризикуючи власним життям, кинувся на допомогу. Під прицільним вогнем він евакуював пораненого побратима та врятував його життя, але сам не повернувся з поля бою.
Похований Артем Собченко у с. Єлизаветівка Миколаївського району Миколаївської області. Залишилися батьки, брат, син і рідні. У 2024-му йому посмертно присвоїли звання Героя України. Родина чоловіка отримала нагороду з рук президента.
