Він пішов у вічність молодим, але пам’ять про Героя, що віддав життя за цілісність і незалежність України, живе в наших серцях
Волков Олексій Віталійович народився 24 травня 1994 року в дружній сім’ї в селі Новий Ставок Арбузинського району Миколаївської області. До 5 років він з батьками проживав в селі, а в січні 2000 року родина переїхала до Миколаєва.
В 2001 році вступив до 1-го класу школи № 6, там навчався всі свої шкільні роки, де показав себе вихованим, розумним та добрим учнем.
Закінчив 9-й клас в 2010 році, отримав атестат про середню освіту.
В літній період працював з батьком на комбайні, був його помічником. Отримував багато подяк в газетах, а також вручення короваю і грамоти за чесну і добросовісну працю на прибиранні зернових.
«Змалечку був сильним та терплячим, – розповідає мати Героя Руслана Василівна Миронюк. – І все щось майстрував з двоюрідним братом та дядьком у їх авто майстерні. Підріс і почав захоплюватися спочатку танцями, згодом – паркуром, баскетболом, волейболом, греблею на каное. Любив рибалку».
Додатково любив займатися автомототехнікою, став байкером, кожен рік брав участь в байк-злетах в Новій Каховці, в Рибаковці та Коблеве. Придбавши одну раму від мотоцикла та купуючи різні запчастини, зробив своїми руками байк.
В 2010 році вступив до Миколаївського професійного ліцею. За три роки здобув собі професію автослюсаря та електрогазозварника. В ліцеї був гарним зразковим учнем, три роки був незмінним старостою групи. Навчаючись в ліцеї, отримав похвальні грамоти.
Через рік пішов навчатися до автошколи та здобув права водія. Влітку 2013 року купив легковий автомобіль. Закінчивши ліцей, отримавши освіту та професію, почав працювати в селі Козирка на СТО, зварював та лагодив машини та мотоцикли.
У літній період 2013 року став збирати документи до армії, дуже мріяв стати десантником. Пройшов призивну комісію та вирішив вступити на контракту службу.
25 жовтня 2013 року підписав контракт з військовою частиною А-0224, став солдатом-десантником 79-ї штурмової десантної бригади. Був дуже задоволений. В частині за ним була закріплена машина ГАЗ-66, він на ній працював на посаді водія-електрика.
Має відзнаки «За зразкову службу» та «Герой Миколаївщини».
В квітні місяці виїхав з частини в зону АТО. В травні 2014 року, коли були в місті Донецьку, йому виповнилося лише 20 років.
Загинув як герой 11 липня 2014 року під час обстрілу бойовиками з РСЗВ «Град» у 4:30 ранку базового табору біля с. Зеленопілля Луганської області, захищаючи землю і незалежність України.
Поховали молодого бійця в селі Михайлівка Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Волков Олексій Віталійович посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У 2014 році на фасаді Миколаївського професійного ліцею (нині Миколаївський професійний машинобудівний ліцей), де вчився загиблий воїн, відкрили меморіальну дошку.
Минають роки, але ми не забуваємо Героя, що навчався в нашому закладі. В ліцеї організовуються зустрічі з матір’ю та бойовими побратимами Олексія, які розповідають здобувачам освіти про його життя та службу в лавах Збройних сил України. В закладі проходять турніри та змагання пам’яті Олексія Волкова, уроки мужності та тематичні лінійки. Адже ми повинні цінити й пам’ятати наших Героїв і продовжувати жити за себе і за них, допомагаючи своїми справами й кожним днем свого життя досягти тієї мети, якої прагнули вони…
Висловлюємо подяку за надані матеріали матері бійця – Миронюк Руслані